[ Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск · RSS ]
  • Страница 1 из 4
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • »
Форум » Творчество » Литература и поэзия » Пісні козлів... (Максим Холявін)
Пісні козлів...
SatyrlekinДата: Суббота, 27.02.2010, 23:27 | Сообщение # 1
Группа: завсегдатай
Сообщений: 958
Репутация: 16
Статус: Offline
Випадаю дощем із дахів металевих,
по цеглі струменем гірким і просто так,
униз, прискоренням дозвілля –
до смерті, дурний дикий птах.
І крила розкривати дані
потрібно лише для краси…
І стук… тільки стук наостаннє…
…таємнича музика сльози.
***

ТРИ СЕКУНДИ
Булатна сталь від кількості ударів
стомилася і тріщину дала.
Стою, а тіло втомою стікає,
але уперта воля не зникає
шепоче на вухо: «Стояти…»

Так, стояти!
Хай трохи ще і зламане лиш лезо
кликом самотнім в небо застирчить,
навколо все накаже люто: «Щезни!»,
а я не щезну, залишуся жить…

Стояти буду і махати тим уламком
крізь вітер та крізь плоть
у променях червоного світанку,
у пломені пекучих чорних ран,
на хвилі яросного океану…

Білій!
Маю обійняти наглу смерть,
та не давати їй забрати те, що в грудях,
та не давати зупинити круговерть
в ім’я минулого й майбутнього…

Отак метаморфози і війна
стискають серце у розпечених долонях,
під ними розправляється спина,
і наростають понад м’ясом броні,
а хвилі ярості вкривають білим скроні…

Проте лиш те ціна тяжінню грон -
шість тисяч футів і сто тисяч сліз,
булатним зубом простір гризти
мільйон і ще один відважний крок
за трисекундний переможний крик.
***

СВІЧАДО
Душа не світло – тінь,
глибока надсвідомість.
Свідомість є ліхтар –
вихоплює з глибин – дива,
зла совість –
це той образ,
яким себе побудував.
На перехресті виникає „Я”,
що обирає ті дива,
які не стануть болем,
які для тіні стануть чашею добра.
Між зовнішнім та внутрішнім світами
розіп’ята твоя воля, а життя –
це шахи,
багатовимірна ігра.
***

М’яке виглядом шуму і теплого простору,
на луці твоїй розпускаються квіти.
В геологію тіла зануритись ротом…
В гранатовій магмі тече сім’я світу.
Рожеве, червоне й пастельно небесне,
з відтінками сірого біле краплинами…
Це справа мого до тебе інтересу,
це справа мистецтва закоханих ігор…
***

КВАЗИБАЛЛАДА О ПРОКУРЕННОЙ КУХНЕ
Полжизни прошло на прокуренных кухнях,
под мотивчики грубых (тонких) хмельных разговоров.
Ожидания время. Что там завтра? Всё глухо,
те же стоны и споры, те же пьянки и воры.

В полуночной тоске за тортом поэтическим
заливать горе рифмой и кофе кипящим
одуревшие от серых виски
будут горе-пророки незрячие.

Полжизни бредёт в полусне-полуяви,
постоянно на кухне, ну, быть может, в прихожей,
только в комнаты дальше всё время нельзя,
вроде, место свободно, но что же?..

И когда хлопнет лампа, взъерошенный свет
опрокинется чёрным душе на колени,
нет, она не получит билет на секрет,
может, глупая, может, от лени. (до фени) …

На прокуренной кухне сидит летописец
в джинсах и с косяком меж скукоженных пальцев.
Размышляет туманно о холмиках сисек
и возможности тихо наутро съебаться.
***

Довга секунда – як стрілка-стріла,
промайнула, секунда – весна і зима,
дивовижа, ввижається, наче ти вічний,
а прокинешся – чуєш, так смішно… так смішно…
Й не треба, секунди – секунди-стріли
вдосталь буде напитись смаку голосіння,
так сльозою щокою униз шурхотить
невідомого автора драма осіння…
***


Життя - Порожнеча...
Сенс - Краса...

Нічого немає все є.

 
СтранникДата: Четверг, 11.03.2010, 02:03 | Сообщение # 2
адепт йоги
Группа: завсегдатай
Сообщений: 543
Репутация: 13
Статус: Offline
странные песни у козлов наверное...
шагают ли в небо -бородатые,с рожками?.

так трудно понять панораму стихов,
если забываешь первые строки
приближаясь к последним..
наверно родится нам надо хохлом,
на эти мгновения..

(а на иных кухнях -мы споём и противоположные баллады.. пошли?


медитирую на темы - http://yogatman.tk
 
SatyrlekinДата: Четверг, 11.03.2010, 17:29 | Сообщение # 3
Группа: завсегдатай
Сообщений: 958
Репутация: 16
Статус: Offline
Quote (Странник)
родится нам надо хохлом

Да уж, наверное. biggrin

Quote (Странник)
на иных кухнях

С удово.


Життя - Порожнеча...
Сенс - Краса...

Нічого немає все є.

 
Капитан_СлепоДата: Четверг, 11.03.2010, 23:20 | Сообщение # 4
***
Группа: Администраторы
Сообщений: 1659
Репутация: 14
Статус: Offline
Quote (Странник)
мы споём и противоположные баллады.. пошли?

biggrin

Вы оба понимаете, о чём речь? Противоположные баллады?

 
SatyrlekinДата: Пятница, 12.03.2010, 01:30 | Сообщение # 5
Группа: завсегдатай
Сообщений: 958
Репутация: 16
Статус: Offline
Ну, я написал балладу о некрасивости, а Коля предлагает мне спеть баллады о красивости. =)

Життя - Порожнеча...
Сенс - Краса...

Нічого немає все є.

 
Капитан_СлепоДата: Пятница, 12.03.2010, 13:51 | Сообщение # 6
***
Группа: Администраторы
Сообщений: 1659
Репутация: 14
Статус: Offline
Quote (Satyrlekin)
Ну, я написал балладу о некрасивости, а Коля предлагает мне спеть баллады о красивости.

Какое взаимопонимание! biggrin

Ждём противоположных баллад!

 
SatyrlekinДата: Пятница, 12.03.2010, 23:43 | Сообщение # 7
Группа: завсегдатай
Сообщений: 958
Репутация: 16
Статус: Offline
Капитан_Слепо, немудрено, после всего времени, проведённого в спорах по аське. =)

А противоположные баллады там ужо есть. Надо ещё сюда музыкальные опусы выложить, в смысле, стихи про музыку.


Життя - Порожнеча...
Сенс - Краса...

Нічого немає все є.

 
Капитан_СлепоДата: Суббота, 13.03.2010, 10:18 | Сообщение # 8
***
Группа: Администраторы
Сообщений: 1659
Репутация: 14
Статус: Offline
Quote (Satyrlekin)
Надо ещё сюда музыкальные опусы выложить, в смысле, стихи про музыку.

Выкладывай.

 
СтранникДата: Суббота, 13.03.2010, 17:44 | Сообщение # 9
адепт йоги
Группа: завсегдатай
Сообщений: 543
Репутация: 13
Статус: Offline
скоро мы откроем кухни на природе, -вот тогда точно споёмся! я конечно приветствую и отрицательные интересные опыты, но их сразу хочется заесть чем-то конструктивным, а то неприятный осадок,знаете ли)))

медитирую на темы - http://yogatman.tk
 
СтранникДата: Суббота, 13.03.2010, 17:53 | Сообщение # 10
адепт йоги
Группа: завсегдатай
Сообщений: 543
Репутация: 13
Статус: Offline
вот два обзазчика баллад про нас,если позволите (прошу удалить если отнимет место у Satyrlekinа ))

Поэты

Печатные слова…
Без живого присутствия, итак не особо нужного.
Если искать глубину, проведя ритуал
У костра доверия, уютно, как с ужином –
Встретишь некий кристалл,
Разгребая мнения своего мусора.

Нам всегда хватает себя,
Местами до отвращения.
Сотни миров в коробке стола,
Сегодня –место для одного посещения.

Оно всегда «сейчас»,
Мгновение, ждущее ясности.
Драгоценность желаешь душе,
Но по-прежнему выпиваешь с каждым…
--------
Друзьям

Как немыслимо чудно
Что все мы так здесь собрались,
Одинокие странники
Жутко далёких пространств.
И как искры костра
Что взвивается стрелами ввысь
Наши сполохи дня –
Неустанно себя понимать.

Забывая обиды
Неузнано –тайных дорог
Мы опять на прощанье
Споём, растворившись в забвенье..
Этот день словно миг, -
И нам быть уходящими в ночь
Пустоты. Что так вечна
В своём колдовском единеньи..


медитирую на темы - http://yogatman.tk
 
SatyrlekinДата: Среда, 31.03.2010, 22:33 | Сообщение # 11
Группа: завсегдатай
Сообщений: 958
Репутация: 16
Статус: Offline
МЕТАМОРФОЗА

Присвячую безкінечному Травню

Складку межи брів поглиблюю,
щоб ріки внутрішнього світла
живили два солоних озера,
і струменями дощ із них полився.

На землі тоді виростуть квіти,
і наповняться сонячним медом.
Буду пити сироп душі літа
на жовтім простирадлі з очерету.

Зміню вірші на молоде насіння,
укину в ґрунт і пісню заспіваю,
про золото і про вино осінні,
про те, як усміхаючись вмираємо…

Хліба шматок, вина ковток – причастя,
обійми на серці – подяка.
Коріння та листя – моє нове щастя,
а навсібіч стріли – то мій новий знак.


Життя - Порожнеча...
Сенс - Краса...

Нічого немає все є.

 
SatyrlekinДата: Вторник, 07.09.2010, 12:42 | Сообщение # 12
Группа: завсегдатай
Сообщений: 958
Репутация: 16
Статус: Offline
Вагони поезії – жах,
продукти на аркушах
киснуть.
Пінґів від веби повиснуть
і криза торкнеться голів.

Можливо, якби
пили
менше,
і менше
палили
трави,
то
менше було б
Ubermensch’ів
і мороку
для голови.


Життя - Порожнеча...
Сенс - Краса...

Нічого немає все є.

 
SatyrlekinДата: Вторник, 07.09.2010, 12:47 | Сообщение # 13
Группа: завсегдатай
Сообщений: 958
Репутация: 16
Статус: Offline
Чорніє кузня – потрібен Ґефест! –
треба більше розжарити полум’я!
У нас дуже багато заліза
струмом чорно-червоним тече,
називається – Кров’ю,
тільки прийде Ґефест –
стане зватись Мечем!
***

ГОНЧАРИ
Я пам’ятаю очі, що дивилися на скло пророчих окулярів
в захопленні німому перед світом, що для них відкрив він.
Так стрижень тонкий виростав явором з яру,
так той пророк у сірім кітелі крутив
гончарний круг напружених годин,
питав для зерен чорнозем після пожежі,
аби не припинявся плин,
аби людина поставала знову з глини,
щоб доглядати явір в ярі – справджувати сни.

Я пам’ятаю, очі задивлялися в пророчі окуляри,
я бачу серед вашої руїни залишки садів,
які устиг зростити він, розкидаючи сни
про трохи більше, ніж давав згори начальник.
Тепер є шанс, тепер є шанс завжди
схопити подих Муз понад гончарним брудом,
долонь ребром підставити під плин
напружених годин й отримати посуду,
куди насипати червоне борошно й вино
з-під серця вилити та причаститися
того, що називається Життя,
на вузол із минулого зав’язуючи літо
й пророчі окуляри, й посмішку його,
що понад кубком глиняним ширяє,
вітає вас із хлібом та вином,
зі сновидінням справдженим – вітає.
***

Дозріває, наливається розлука,
дорожній пил уже лоскоче ніздрі,
сльозою вмиті очі навіжені чисті
червоним присмерком наповнені розпуки,
хворіє серце кольором золи.
Розтягується крона – кілометри
вимірюють любов до крові та землі.
П’яний поїзд розхитаний вектор
поворотами стрілок розкреслить
на затиснутій болем груді.
***

Вони пили життя нерозбавленим,
хоч палило до солі з очей.
У безодні жахливих речей
солодким льодяником плавилися
в лампі на двісті свіч.
І тепер тільки голос кличе,
разу кожного наче – прощається…
***


Життя - Порожнеча...
Сенс - Краса...

Нічого немає все є.

 
SatyrlekinДата: Суббота, 09.04.2011, 13:41 | Сообщение # 14
Группа: завсегдатай
Сообщений: 958
Репутация: 16
Статус: Offline
Ми з Сонцем, моїм Прабатьком –
дві лампочки серед спільноти Всесвіту.
Він, звісно, більший, можливості в нього
зігріти планету куди будуть більші,
проте він не може, ніж я, краще Жінку,
в самотності струму життєвого словом
і ділом на рівні тонкому – зігріти,
наситити атоми – новим рухом,
наситити губи – густим сміхом,
наситити очі – ультрамарином,
закоханим блиском...

Ми з Сонцем, моїм Прабатьком –
дві лампочки серед спільноти Всесвіту.
Він, звісно, більший, можливості в нього
зігріти планету куди будуть більші,
проте він не може, ніж я, краще Друга,
в самотності струму життєвого словом
і ділом на рівні тонкому – зігріти,
наситити голос – новим духом,
наситити руки – рукостисканням,
наситити очі – палахкотінням,
спільних польотів…

І там,
де від Сонця проміння основу
складе в порожнечі для маленького світла
із серця, наслідую приклад старих мудреців –
світло ллю, доганяю до надміру його міру,
люблю –
в тім, мабуть, піки сенсів життя і краса…
домальовують в тіні загуслого тіла
енігму під назвою «я».


Життя - Порожнеча...
Сенс - Краса...

Нічого немає все є.

 
Капитан_СлепоДата: Суббота, 09.04.2011, 18:37 | Сообщение # 15
***
Группа: Администраторы
Сообщений: 1659
Репутация: 14
Статус: Offline
Да, запредельные у тебя козлы песни поют. smile
 
Форум » Творчество » Литература и поэзия » Пісні козлів... (Максим Холявін)
  • Страница 1 из 4
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • »
Поиск: